Розлучення найбільш болюче, коли люди, які розлучаються не лише подружжя, а й батьки. Важливо, щоб цей процес не вплинув на дитину. Отож, ви разом можете зробити все можливе, щоб, по можливості, зменшити емоційне навантаження.
Окрім смерті найріднішої людини, розлучення є однією з найбільш стресових ситуацій в дорослому житті. Воно часто пов'язане з відчуттям втрати, невдачі та смутку. Діти дуже важко сприймають розлучення батьків. В цей час необхідно сфокусуватися на емоціях та допомогти їм пройти цей складний для всіх період.
Для маленької дитини її сім'я - це цілий світ. Вона дає їй відчуття безпеки, збалансованості та потрібності. Навіть коли йдеться про дуже маленькі речі, діти надають перевагу рухатися відповідно до добре налагодженої схеми, вони люблять щоденну рутину та традиції: мама дає мені кашу, тоді тато купає мене, мама співає колискову, а тато читає мені. Та розлучення, це перш за все, зміна. Зазвичай все, що дитина знає до цього часу та до чого звикла, перевертається догори дригом. Навіть дорослі сприймають нові ситуації з острахом, отож дуже важко сподіватися на те, що дитина сприйме все спокійно. Щоб полегшити це для дитини, вам слід прислухатися до декількох порад.
Перш за все, перед тим як ви скажете дитині про розлучення, добре підготуйтеся до цієї розмови. Важливо спробувати спокійно домовитися стосовно усіх деталей вашого майбутнього життя. Якщо можливо, обговоріть раніше усі аспекти турботи про дитину: з ким вона буде проживати, як часто буде бачитися з мамою чи татом, де буде жити мама чи тато, і т.д. Якщо до цього часу дитину вкладав спати тато та тепер він переїжджає, дитина може запитати, чи буде тато приходити по вечорах. Коли мама возила її в дитячий садок та тепер вона живе з батьком, вона може запитати, чи буде мама продовжувати возити її в садок. Ви повинні знати відповіді на запитання щодо повсякденного життя дитини, наприклад: тепер тато буде возити її в садочок, але мама буде забирати. Дитині потрібен чіткий сигнал про те, що світ не руйнується, що батьки знають, що вони роблять, та незважаючи на це є певні зміни в житті, які все ж не означають, що все розвалюється. Її життя буде продовжувати мати свою певну структуру та порядок, хоча трохи відмінний , проте один з батьків, що не буде жити з дитиною, не зникне та буде присутній у її житті.
Якщо ваше рішення незворотне та ви вирішили розлучитися, ви повинні поговорити про це з вашою дитиною. Ця розмова звичайно ж буде різнитися, залежно від віку дитини, проте не залишайте її без будь-якої інформації. Не покладайтесь на те, що проблема вирішиться сама собою, що вона дізнається про все сама, коли один з батьків переїде, не брешіть що "Татко має поїхати на певний період часу". Дитина член сім'ї і хоч це не її рішення, вона має право знати що відбувається. Було б добре, щоб батьки разом поговорили з дитиною. Якщо це неможливо, тоді один з батьків, чи той, хто емоційно ближчий до дитини та проводить з нею більше часу, повинен це зробити. Виберіть правильний час та місце для цієї розмови. Переконайтеся, що усі учасники цієї розмови, мають на це час, спокійні та сконцентровані. Якщо ви через хвилину повинні бігти на роботу, дитина має йти до лікаря чи на вечірку з приводу дня народження друга, тоді це точно не підходящий момент, щоб говорити про розлучення.
Ця розмова точно буде відрізнятися залежно від віку дитини. Ви точно не повинні вдаватися в деталі, стосовно того, чому ви розлучаєтеся, та кого треба звинувачувати. Батьки є частиною дитини, коли ви порочите будь-кого з них, це може вплинути на особистість дитини. Дитині потрібні ви обоє, та ваші взаємні образи не повинні бути предметом цієї розмови. Інформація, яку ви їй даєте, має бути точною, стислою та відповідати віку дитини. Можливо, було б достатньо сказати дитині, що батьки розлучаються, тому що вони не можуть дійти згодт і як би вони не старалися, нічого не виходить. Далі треба запевнити дитину, що батьки розлучаються один з одним, а не з нею, вони припиняють бути подружжям, але не Мамою та Татом. Любов, котра поєднує батьків та дітей виключна, та ніколи не закінчується, та жодні суперечки на неї не впливають. Під час цієї розмови намагайтеся поінформувати дитину про особливості змін, які відбудуться в її житті, коли один з батьків переїде.
Діти можуть реагувати різними способами на цю ситуацію. Деякі можуть засмутитися, інші можуть бути неприродно веселими та збудженими. Вони можуть бунтувати, випробовуючи межі терпіння батьків, чи навпаки можуть закритися в собі та проявляти апатію. Це дуже складне питання.. Інколи нова ситуація може призвести до регресу в розвитку дитини, вони можуть вимагати більше уваги, ніж до цього, хотіти спати у ліжку з батьками, можуть початися проблеми з нетриманням сечі і т.д. В цілому, можна сказати, що краще коли діти випускають ці емоції, а не тримають їх у собі. Проте неможливо спрогнозувати довгостроковий ефект від розлучення на дитину на основі її першої реакції на ці події. Важливо спровокувати її на розмову, щоб вона виразила свої почуття. Намагайтеся зрозуміти її почуття та допомогти назвати їх. Дозвольте дитині бути злою, розчарованою, дезорієнтованою чи засмученою. Діти також повинні пройти крізь певний тип скорботи за своїм попереднім життям, їх не треба заспокоювати силою, обдаровувати іграшками чи підбадьорювати. Послухайте свою інтуїцію та дозвольте дитині призвичаїтися до нових умов. Зі своєї сторони ми мусимо зробити все можливе, щоб дати їй відчуття безпеки. Ви повинні намагатися гарантувати присутність обох батьків в повсякденному житті дитини. Краще, коли той з батьків, що живе окремо, забирає її з дитячого садка чи приїжджає ввечері почитати, ніж коли вона проводить з ним усі вихідні через кожні два тижні.
Ви можете скористатися допомогою психолога на будь-якій стадії цього складного та неприємного процесу розлучення. Психолог допоможе вам адаптувати новину у відповідності з віком дитини. Також, коли минуло вже 2–3 місяці з моменту розлучення, та дитина все ще почувається нещасливою та поводиться ненормально, не повертається до своєї попередньої поведінки, вам слід звернутися до психолога.
Скористайтеся допомогою психолога чи посередника, коли ви самостійно не можете справитися, коли переважають взаємні звинувачення та кожна розмова обертається у сварку. Ви повинні зробити це не лише для себе, а перш за все, заради добра дитини.
Розлучення батьків ніколи не буде легким чи байдужим для дитини. Реакції дитини та вплив розлучення залежить від певної кількості факторів, включаючи вік та стать дитини, контакт та відчуття зв'язку з обома батьками, розподілу обов'язків пов'язаних з турботою про дитину після розлучення, якість життя з одним з батьків після розлучення, та новими стосунками встановленими одним чи обома батьками.
Дитина сприймає розлучення по-іншому ніж дорослі. Дорослі бачать його як "другий шанс", тоді як дитина зрідка розуміє незмінний характер цієї ситуації та наперекір всьому все одно сподівається, що все зміниться. Егоїстична та егоцентрична природа думки дітей спричиняє те, що вона починає звинувачувати себе у цій ситуації, "якби я поводилася краще, вчилася краще, якби моя собака гавкала не так часто", і т.д. Часто дитина дуже самотня у цій ситуації. Батьки сконцентровані на розлученні, бабусі, дідусі та друзі сім'ї також поглинуті дорослими проблемами.
Ви не можете сприймати розлучення як одномоментний проміжок часу. Це процес, в якому важлива ситуація до розлучення, під час нього, а також, що відбувається потім. Розлучення це складний процес, проте намагаючись систематизувати його наслідки, котрі мають найбільш сильний вплив на розвиток дитини, ми можемо виділити:
Останній з цих факторів, конфлікт між батьками, має найсильніший та найбільш деструктивний вплив на добробут та життєдіяльність дитини.
Дослідження чітко показують, що не подружній стан батьків, під яким розуміють сімейну структуру, має найсильніший вплив на дітей, а те як він функціонує, а саме постійна ворожнеча та конфлікт між батьками. Очевидним є те, що діти з щасливих сімей, де є обоє батьків, розвиваються найкраще. З іншого боку, є діти у сім'ях, де присутні обоє батьків, проте вони постійно сваряться і тому такі діти розвиваються найгірше та мають величезні проблеми з адаптацією. Діти розлучених батьків знаходяться посередині, та їх позиція стосовно цих крайніх точок в цілому залежить від якості стосунків між батьками під час та після розлучення.
З цієї причини дуже важливо, щоб батьки припинили ворожнечу, перестали перетягувати дитину на ту чи іншу сторону конфлікту та спробували співпрацювати для подальшого виховання дитини.
Будь-які зміни в житті пов’язані з виникненням певних проблем, а народження нового і дуже вимогливого члена сім’ї це взагалі ...
Питання сну разом з дитиною має своїх затятих прихильників і противників. Незалежно від твого вибору, чи розмістиш ти дитину ...
Більшість людей погодиться з твердженням, що до того, як дитина досягає віку, коли вона може піти в дитячий сад, найкраще для ...
