Ти мріяла про грудне годування. Воно не спрацювало. Ти дуже засмучена, наповнена негативними емоціями, задаєш питання, від яких ще більш боляче. Ти переживаєш, що годування з пляшечки не дасть твоїй дитині всього необхідного, що б дало грудне годування. Зараз ти прочитаєш, як зміцнити та розвинути зв’язок між мамою та дитиною, а також, чому ти не повинна продовжувати плакати за втраченим молоком.
«Я маю визнати, що перед тим, як я завагітніла, я мало читала про грудне годування. Я більш зосереджувалась на одязі, необхідних предметах, ліжечку або іграшках. Природне грудне годування мало статись природним чином. У мене був кесарів розтин. Мені сказали, що в мене нема молока і що це нормально після кесаревого розтину. Я в це повірила. Згодом, коли прибуло молоко, мій син не захотів брати груди, надаючи перевагу пляшечці. Замість того, щоб мені допомогти, лікар призначила мені пігулки для припинення лактації.
Я й досі засмучена через це, а також дуже розлючена, тому що все могло бути зовсім по-іншому, якби я потрапила до іншої лікарні.»
Кінга, 33 роки
«Моя донька не захотіла брати груди, коли їй було два місяці. Я не могла змусити її смоктати їх. Я проплакала тиждень, або й навіть більше, поки до мене не дійшло, що це не робить мене поганою матір’ю.»
Сильвія, 22 роки
«Я медсестра, тому нікому не потрібно було мене переконувати про переваги грудного годування. Коли моя донька народила дитину, то було очевидно, що вона буде годувати грудьми. Проте, як виявилось, це була велика драма, яка тривала декілька тижнів. Ми звертались за допомогою до акушерок та консультантів з грудного годування, використовували різні методи та техніки, але грудне годування було дуже болісним для моєї Ельвіри. Коли приходив час годування і вона мала давати груди дитині, в неї на лиці була паніка та страх.
Я почала казати, що вона може зціджувати молоко та давати з пляшечки. Ельвіра кричала, що вона погана мама, що вона справиться і цей біль нічого не вартий.
Зараз, коли Ельвіра чекає на другу дитину, вона вже говорить, що буде використовувати пляшечку. Якщо вона зможе зціджувати без болю, то своє молоко, а як ні, то буде користуватись сумішшю.»
Аліна, 48 років
«З самого початку я зрозуміла, що не буду годувати дитину грудьми. З різних причин. Думаю, я не повинна виправдовуватись. Проте, з самого початку на мене тиснули, що я повинна це робити, тому що це найкраще, що я можу дати своїй дитині. Почекайте! Найкраще, що я можу дати – це любов, а також щасливу маму!
Мушу визнати, що згодом я почала говорити, що не можу годувати грудьми, а не що я не хочу, тоді, замість засуджень, я бачила добрі погляди.
Так, я відчувала лактаційний страх. Я хочу, щоб жінки мали право на вибір.»
Джоана, 28 років
«Коли я годувала грудьми, я повинна була боротись з дефіцитом молока. Я пила лактаційні чаї, багато води, я навіть медитувала, уявляючи молоко в молочних залозах. Моя дитина продовжувала втрачати вагу. Рішенням стало догодовування. Я не плакала, я ридала, коли йшла від педіатра. Я ридала, коли готувала суміш та давала її дитині. Я ридала в ванній кімнаті та на плечах чоловіка. Бо що я за мати, що нездатна годувати свою власну дитину.»
Пауліна, 24 роки
«Через тиск щодо годування грудьми, я також відчувала себе винною, але моя інтуїція казала мені, що я не погана мама. Я люблю свого малюка, турбуюсь про нього, тримаю його, колихаю його, шепочу йому ласкаві слова. На жаль, є багато мам, які годують дітей з допомогою пляшечки, і ми можемо допомогти одна одній, наприклад, на форумах в Інтернеті.»
Агата, 23 роки
Ось добірка історій з життя мам. Ми про це можемо говорити й говорити: мастити, тріщини сосків, пошук консультантів, переживання, ночі, повні сліз, постійний тиск зі сторони інших, відчуття жалю та сорому.
Так, звичайно, грудне годування проти годування з пляшечки є досить цікавою темою. Найкраще – це бути посередині. Якщо ти не годуєш дитину грудьми хоча б до 6 місяців, ти можеш зіткнутись з непорозуміннями щодо цієї ситуації. І, згідно з загальною думкою, ти повинна годувати дитину грудьми до 18 місяців. Якщо ти робиш це довше, то так може статись, що тебе будуть звинувачувати, що робиш це занадто довго і що це не добре для твоєї дитини, а лише задовольняє твої емоційні потреби. Ти годуєш грудьми, і дитина плаче, ти можеш почути про те, що молоко не потрібне; ти даєш суміш, ти можеш почути критику. Шукаючи більше інформації, ти почуєш думки, що результати медичних тестів, позитивні думки, всі вони контролюються, в залежності від точок зору, ВООЗ (Всесвітньою організацією охорони здоров’я), яка хоче підтримати грудне годування, через думки про бідних матерів з країн третього світу, або через виробників дитячих сумішей…
І всередині всього цього – ти: ти, Мама, та твій крихітний малюк. І не забувай, навіть на момент, що ти та твоя дитина – найважливіші. І хоча це важко, зосередься на собі та думай що саме дійсно важливе, і що ти хочеш для свого малюка.
Вже більше, як 60 років тому, стався прорив в розвитку психології в сприйнятті механізму, основаному на зв’язку між дитиною та її матір’ю або, більш загально, опікуном. Це було результатом експерименту команди лікаря Гаррі Харлоу. Дослідження проводились на різних мавпах, які (було декілька варіантів) могли вибрати між двома матерями. Одна мати була манекеном з дроту, а інша була дерев’яним манекеном, покрита приємною на дотик тканиною. Обидві мами були теплі (всередині була встановлена тепла лампа). Вони мали однаковий розмір та форму. Проте, мама, покрита тканиною, порівняно з дротяною мамою, мала щось таке, що Харлоу називав можливістю відчувати заспокійливий дотик, і мавпи могли поніжитись, потертись, або зручно влаштуватись на м’якій тканині.
Мавпи були поділені на групи, де одна група отримувала молоко від дротяної мами, а інша від мами, покритої тканиною. Виявилось, що обидві групи шукали контакту з мамою, покритою тканиною (група мавп, яка отримувала молоко від дротяної мами надавала перевагу проводити час поза годуванням з мамою, покритою тканиною). Більше того, з настанням якоїсь небезпеки, обидві групи шукали захисту в матері, покритої тканиною. Так само, під час нового дослідження, це була мама, покрита тканиною, що визначалась ними, як безпечна основа для обох груп мавп.
Результати експериментів також показали, що мавпи, які мали доступ лише до дротяної мами і були позбавлені заспокійливого дотику мами, покритої тканиною, гірше розвивались, мали проблеми з перетравлюванням молока, були більш апатичними, ніж контрольна група (отримуючи ту ж саму кількість їжі), яка мала можливість бути біля мами, покритої тканиною. Спостерігався стрибок розвитку, коли мавпам давався доступ до мами, покритої тканиною.
Експеримент показав, що зв’язок між мамою та дитиною не утворюється лише від годування грудьми. В той час, це дозволило змінити підхід, що молоко мами, як метод годування є, в той же час, задоволенням для дитини. Любов та зв’язок – основні потреби дитини та означають ту ж саму, якщо не більшу, ієрархічну важливість, як задоволення голоду та спраги.
Зв’язок між мамою та дитиною не залежить від методу годування. Годування задовольняє голод, в той час як зв’язок означає близькість, ніжність, дотик, задоволення потреб. Дитині необхідно, щоб ти була поруч, коли ти потрібна їй, так вона буде довіряти тобі, а далі цілому світу.
Ти даєш менше любові дитині, коли ти годуєш її з пляшечки? Ні, або ж хоча б, це не повинно так бути. Обери положення, схоже до положення годування грудьми, ти можеш тримати малюка так, щоб ваша шкіра торкалась, дай йому почути твоє серцебиття. Крім часу годування, ти можеш носити його в кенгуру, слінгу, тримати, колисати та гойдати.
Ось загальна думка, що визначає годування з пляшечки «ура, тато, бабуся чи дідусь також можуть годувати малюка; дуже добре, бо вони також будуть налагоджувати зв’язок з дитиною». Так не повинно бути. Вибір твій. Якщо ти потребуєш та хочеш цього, сама годуй малюка. Проте, якщо ти думаєш інакше, попроси зробити це свого чоловіка чи інших членів сім’ї. Запам’ятай, ти маєш право зробити годування чимось інтимним та особистим, лише між тобою та дитиною.
Я маю питання до тих мам, які все ще плачуть через свою загублену мрію на рахунок грудного годування.
Яка мама краща?
Мама А, яка чує, що її дитина починає хникати, встає з ліжка, з посмішкою цілує свого малюка, говорить до нього, співає, захоплюється новими виразами обличчя крихітки, і в той же час готує суміш. «Ще трошки, моє кохане сонечко, і ти поїсиш» - каже мама, ніжно тримаючи свою дитину та дає пляшечку з сумішшю.
Мама Б чує, що її малюк починає хникати, відкриває свої очі, вона засмучена, бо вона погана мати, заставляє себе піднятись з ліжка, йде до дитини та тримає її плачучи через те, що вона така погана мати, що навіть не може годувати свою крихітку. Нові вирази обличчя дитини залишаються непоміченими. Тим часом, малюк вже не хникає, а починає голосно плакати. Мама Б готує суміш, бере дитину на руки та плаче разом з ним, починаючи годувати його сумішшю.
Якщо ти впізнала себе в мамі Б себе, то досить. Прийшов час перестати падати духом. Нічого не вдієш. Є набагато більш важливіші речі, яким треба приділяти увагу. Це не вихід плакати за втраченим молоком, тим більше, якщо ти можеш замінити його сумішшю для немовлят.
Відчай, біль, відчуття безпомічності, неповноцінності, відмови, або злості – є нормальними, природніми емоціями протягом змін, яких ми не хотіли, і які ми не можемо контролювати. Проте, в цьому випадку, нормальне та природне не означає, що ми повинні повністю зануритись в ці емоції. І хоча інколи буває важко з ними справитись, і це ще ускладнюється твоїм гормональним балансом, який все ще порушений після народження, ти повинна з ними впоратись заради себе та своєї дитини.
Якщо ти не можеш побороти свій дух, який впав, негативні думки та відчуття самостійно або з допомогою своєї сім’ї та друзів, звернись за допомогою до психолога.
Немовля має лише декілька шляхів для привернення уваги та для отримання допомоги. Воно може плакати, вимагаючи задоволення своїх потреб, схопитися ручками, намагаючись зупинити свого опікуна, або посміхнутись та підкреслити свою неповторність (спочатку ці дії є рефлекторними, а не проявами його свідомого вибору). Немовля повністю залежне від дорослих. І батьки повинні за ним доглядати.
Для того, щоб знати свою дитину, розуміти її краще, відчувати її потреби, ти не лише повинна цього хотіти, але й мати можливість та психологічний простір. І ти не знайдеш цього простору, поки будеш зациклюватись на собі та своїх негативних емоціях. Саме тому швидка переоцінка та поліпшення твого психологічного стану є таким важливим.
Це не залежить від того, чи ти годуєш грудьми чи з пляшечки. Дійсно важливими є твоя любов та обійми, а також те, що ти завжди біля дитинки, коли вона того потребує. Дійсно важливими є твоя посмішка, ніжні слова, турбота та ласка. Дійсно важливим є твій теплий дотик, яким ти можеш потішити свого малюка, завдяки чому він буде рости з відчуттям наповнення, безпеки, а також мати міцне психічне та фізичне здоров’я.
Отже…ви, дорогенькі, які годують своїх крихіток з пляшечки, найкращі Мами в світі, посміхніться та приголубте своїх малюків :)
Миття, кип’ятіння та стерилізація пляшечок та сосок може здатись обтяжливим, але все це дуже важливе для здоров’я малюка. ...
«Нехай малятко росте здоровеньким», це найбільше бажання батьків з моменту народження дитини. Забезпечити дитину правильним ...
Протягом годування з пляшечки надзвичайно важливо берегти здоров’я та безпеку малюка, стежити за тим, щоб малюк не вдавився та, щоб не виникло проблем з животиком.
